Де б'ється Случ у береги каміння,

Незмінні у мінливості століть,

В старому Новограді на Волині,

Старесенький будиночок стоїть.

Непоказний, низенький, клямки ржаві

 Та ми в шанобі знімемо шапки

Він береже нетлінну частку слави,

Що наш народ нестиме навіки.

Цього будиночка привітні стіни.

Домашня тишина його тепла

Була найпершим світлом до дитини,

Що народилась тут, і тут росла,

Русалкою вистрибувала в плесі,

Над Случчю на вінки збирала цвіт

Зросла, назвалась Українка Леся.

І воїном пішла в широкий світ...

                                                               П. Дорошенко